Софія Стеценко, яку мільйони глядачів запам’ятали маленькою Женею з серіалу «Свати», сьогодні говорить про російську агресію без жодних пом’якшень. Її слова — це не дипломатичні формулювання, а прямий гнів людини, чию країну атакували. Вона відкрито бажає окупантам «горіти в пеклі» і щодня згадує про смерть диктатора.
Після початку повномасштабного вторгнення актриса свідомо змінила мову спілкування, виїхала до Канади, але залишилася емоційно і культурно в Україні. Її позиція стала яскравим прикладом того, як молода людина з дитячого шоу-бізнесу обирає сторону правди, коли багато хто з колишніх колег мовчить або зраджує.
У Торонто вона викладає українську своєму хлопцеві, працює на знімальних майданчиках і періодично повертається до Києва. Ця історія — не просто біографія зірки, а дзеркало того, як війна перекроює ідентичність цілого покоління.
Дитяча роль, яка стала символом розколу
У 2009–2010 роках шестирічна Софія Стеценко зіграла онучку Женю в кількох сезонах сімейного серіалу «Свати». Серіал знімали українсько-російською командою, і він став культовим по обидва боки кордону. Маленька актриса з Києва, донька Світлани і Сергія, потрапила на майданчик випадково: мама водила старшого брата до театральної студії, і режисер помітив дівчинку з «антистресовим» характером.
Через п’ятнадцять років ця роль перетворилася на незручне нагадування. Серіал «Свати» після 24 лютого 2022 року став майже токсичним: частина акторів відкрито підтримала агресію, інші мовчали. Софія опинилася в іншій точці. Вона не просто відсторонилася — вона публічно відмежувалася від тієї частини «родини», яка обрала сторону окупанта.
Сьогодні їй 23 роки. Зовнішність змінилася до невпізнання: з круглолицьої дівчинки з чубчиком виросла струнка дівчина з довгим волоссям і спокійним поглядом. Але всередині залишилася та сама рішучість, яку колись хвалили режисери. Війна просто дала цій рішучості новий вектор.
Різкі слова, що пролунали на весь світ
На свій день народження у квітні Софія опублікувала допис, який розлетівся українськими медіа. Вона написала, що єдине бажання — щоб кожен російський солдат, який ступив на українську землю з метою вбивати, ґвалтувати і бомбардувати домівки, «дуже довго й болісно горів у пеклі». Це не метафора для краси. Це формулювання, яке вона свідомо не пом’якшувала.
З перших днів повномасштабного вторгнення вона щодня загадувала бажання смерті російському диктатору. У розмовах з журналістами актриса визнавала: через війну відчуття до більшості колег по «Сватам» «не дуже хороші». Вона не називала імена, але контекст був зрозумілий усім, хто стежив за поведінкою російських акторів серіалу.
Саме ця прямота і відрізняє її від багатьох публічних осіб, які обирають «нейтральність» або обережні формулювання. Софія не намагається сподобатися нікому. Вона говорить так, ніби стоїть перед дзеркалом і бачить зруйновані міста, а не камери.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли молоді люди, які виросли на російському контенті, після її дописів починали переглядати власні уявлення про «спільну культуру». Її слова працювали сильніше за будь-які аналітичні статті.
Мова як зброя: як Софія повернула собі українську ідентичність
До війни в родині Стеценків переважно спілкувалися російською. Після 24 лютого Софія свідомо перейшла на українську. Не поступово, не «коли зручно», а жорстко. Коли мама під час телефонної розмови автоматично переходила на російську, донька м’яко, але наполегливо поправляла: «Мамо, рідненькою, будь ласка».
Цей епізод вона сама розповідала в інтерв’ю. Для неї мова стала не просто засобом спілкування, а актом спротиву. У Торонто вона навчає хлопця-канадійця читати українською по складах, дивитися українські вистави і ходити до музею Тараса Шевченка, де він навіть волонтерить. Мама надсилає книжки. Вони дивляться українське кіно разом.
Такий підхід — рідкість навіть серед тих, хто виїхав. Багато хто з діаспори зберігає російську як «зручнішу». Софія обрала інший шлях: зробити українську мову частиною щоденного побуту в чужій країні. Це не патріотична декларація. Це практика, яку вона повторює щодня.
За моїм досвідом спостереження за подібними історіями протягом останніх років, саме такі дрібні, послідовні дії часто впливають сильніше за гучні заяви. Коли іноземний партнер починає розмовляти українською, це вже не просто підтримка — це зміна культурного коду.
Контраст із зірками «Сватів»: зрада і вірність
Серіал «Свати» зібрав акторів з обох країн. Після початку великої війни частина з них зробила вибір, який зробив їх персонами нон-грата в Україні. Олеся Железняк, Людмила Артем’єва, Федір Добронравов — імена, які сьогодні асоціюються з пропагандою або мовчазною підтримкою агресії.
Софія Стеценко стала антиподом. Вона не просто залишилася вірною Україні — вона публічно дистанціювалася від тієї «родини», яка зрадила. Російські медіа намагалися створити фейк, ніби вона переїхала до Москви. Актриса спростовувала: була там лише раз на новорічних зйомках і місто їй не сподобалося. Маршрут був інший — Прага, потім Торонто.
Цей контраст особливо гострий саме тому, що вона була дитиною на майданчику. Діти не обирають політику. Дорослі — обирають. І коли дитина виростає і чітко стає на бік своєї країни, а «дорослі» колеги — ні, це створює моральну прірву, яку вже неможливо закрити жартами чи спогадами про зйомки.
Життя в Канаді: підтримка України через океан
Після початку повномасштабного вторгнення Софія спочатку потрапила до Праги. Там пів року навчалася в акторській школі на стипендії. Потім переїхала до Торонто, де вступила до університету на акторську спеціальність. Зараз працює асистенткою на знімальних майданчиках і фестивалях, поступово повертаючись до професії.
Кар’єра мала паузу. В якийсь момент вона зрозуміла, що акторство — не зовсім те, чим хоче займатися все життя. Потім повернулася, бо скучила за сценою. Зараз бере участь у нових проєктах за кордоном, але не втрачає зв’язок з Україною. Періодично приїздить до Києва побачитися з батьками і братом.
У Торонто вона не створює гучних фондів і не веде щоденні стріми. Її підтримка тихіша, але послідовна: мова, культура, відмова від будь-яких контактів з тими, хто підтримує агресію. Це інший тип спротиву — не фронтовий, а ідентичнісний. І він теж важливий.
Поширені міфи про позицію Софії Стеценко
Навколо її історії вже встигли наростити кілька стійких міфів. Розберемо найпоширеніші.
- «Вона виїхала і забула про Україну» — ні. Вона свідомо перейшла на українську, навчає їй партнера, спростовує фейки і публічно підтримує військових.
- «Вона переїхала до Москви» — класичний російський фейк. Реальний маршрут: Прага → Торонто.
- «Вона мовчить, бо боїться» — навпаки. Її формулювання про «горіти в пеклі» жорсткіші за висловлювання багатьох дорослих публічних осіб.
- «Це просто емоції молодої людини» — ні. Позиція послідовна протягом років і підкріплена конкретними діями в побуті.
Кожен з цих міфів має одну мету — знецінити чітку проукраїнську позицію. Саме тому важливо їх розвінчувати фактами, а не емоціями.
Питання, які найчастіше ставлять про її ставлення до війни
Чи підтримує Софія Стеценко Збройні сили України?
Так. З перших днів повномасштабного вторгнення вона відкрито висловлювала підтримку військовим і засуджувала агресію.
Чому вона виїхала з України?
Як і багато молодих людей у перші місяці війни, вона шукала безпеку і можливість продовжити навчання. Прага дала стипендію в акторській школі, Торонто — університет.
Чи спілкується вона з колишніми колегами по «Сватам»?
Публічно підтвердженої інформації про такі контакти немає. Вона прямо говорила, що відчуття до більшості з них через війну «не дуже хороші».
Чи планує повертатися в українське кіно?
Вона вже бере участь у зйомках за кордоном і періодично відвідує Київ. Повне повернення залежить від багатьох факторів, але зв’язок з українською культурою вона зберігає.
Наскільки активна її позиція зараз, у 2026 році?
Вона не веде щоденну публічну активність, але коли говорить — говорить прямо. І цей тон не змінився.
Чек-лист: як перевірити автентичність позиції публічної особи під час війни
Коли з’являється чергова заява зірки, варто пройти простий самоперевірочний список:
- Чи є конкретні дії, а не лише слова? (мова, відмова від контактів, підтримка конкретних ініціатив)
- Чи змінилася позиція з часом, чи вона послідовна?
- Чи спростовує людина фейки про себе, чи мовчить?
- Чи впливає її поведінка на найближче оточення (партнер, родина)?
- Чи уникає вона формулювань на кшталт «обидві сторони» чи «нейтральність»?
Софія Стеценко проходить цей чек-лист майже бездоганно. Саме тому її історія продовжує цікавити людей навіть через чотири роки після початку великої війни. Вона не стала голосом фронту. Вона стала голосом тих, хто виріс у спільному культурному просторі і свідомо цей простір розірвав.
Leave a Reply