Масштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року розкололо не лише країни, а й суспільство всередині самої Росії. Попри жорстку цензуру, репресії та пропаганду, тисячі людей — від лікарів і айтішників до зірок естради й політиків — відкрито сказали «ні». Їхні імена зібрали в списки, петиції та відкриті листи, які стали свідченням того, що не всі мовчать і не всі підтримують війну.
Ці списки охоплюють різних людей: хтось підписав колективне звернення, хтось виїхав і продовжує критикувати режим з-за кордону, хтось ризикує свободою всередині країни. Вони не є однорідною групою, але їх об’єднує відмова виправдовувати агресію. Станом на 2026 рік багато з цих імен уже стали «іноагентами», емігрантами або політв’язнями, проте їхня позиція залишається зафіксованою.
Нижче — розгорнутий огляд ключових груп, конкретних імен і контексту, у якому ці люди висловлювалися. Інформація базується на відкритих заявах, документах комітетів і публікаціях незалежних медіа.
Відкриті листи мільйонів: коли звичайні люди стали списком
Першими голосно заговорили не зірки, а ті, хто працює з життям і знаннями щодня. Медики Росії опублікували звернення з понад 6200 підписами: «Ми не шукаємо винних, наше покликання — зберігати людське життя… вимагаємо негайного припинення всіх операцій із застосуванням смертельної зброї». Айтішники зібрали майже 15 тисяч підписів. Учителі — понад три тисячі. Науковці, студенти, журналісти — кожна професійна група створювала свій документ.
Петиція правозахисника Льва Пономарьова на Change.org перевищила мільйон підписів уже в перші дні. «Медіазона» зібрала всі ці відкриті листи в один ресурс, щоб показати масштаб. Люди писали простими словами: війна — катастрофа, вторгнення відбувається проти волі громадян, учні і пацієнти гинуть.
Ці списки важливі саме тому, що вони не про славу. Лікарі з провінційних лікарень, програмісти з невеликих компаній, викладачі шкіл — вони ставили підпис, розуміючи, що це може коштувати роботи чи свободи. Багато хто згодом отримав виклики в поліцію або був звільнений. Проте сам факт колективного голосу показав: антивоєнна позиція не обмежується столичними інтелектуалами.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли група IT-спеціалістів з одного міста після підписання листа організувала таємну допомогу українським біженцям через криптовалюту. Їхні імена не потрапили в гучні заголовки, але саме такі люди наповнюють «хто проти війни список» реальним змістом.
Зірки, які відмовилися мовчати
Культурна сфера дала найгучніші імена. Максим Галкін уже вранці 24 лютого написав, що війна — жахлива трагедія і злочин. Разом із дружиною Аллою Пугачовою вони залишили Росію. Пугачова пізніше публічно попросила включити її до реєстру «іноагентів» на знак солідарності з чоловіком і засудила «смерті наших хлопців за ілюзорні цілі».
Андрій Макаревич («Машина часу») критикував політику Кремля ще з 2014 року. Після повномасштабного вторгнення його визнали «іноагентом», концерти скасовували. Земфіра, Борис Гребенщиков, Юрій Шевчук (ДДТ), Oxxxymiron, Noize MC, Чулпан Хаматова, Лія Ахеджакова, Тетяна Лазарєва, Артур Смольянінов — усі вони зробили чіткі заяви. Смольянінов навіть заявив про готовність воювати проти окупантів.
Валерій Меладзе записав відеозвернення з проханням зупинити бойові дії. Іван Ургант поставив чорний квадрат із написом «Ні війні» — і його шоу зникло з ефіру. Данило Козловський, Ольга Смирнова (балерина Большого театру, яка перейшла в голландський балет), гурт Little Big — список довгий і продовжує поповнюватися навіть у 2025–2026 роках.
Важливо розрізняти: хтось обмежився одним постом, хтось регулярно збирає кошти для України, хтось виступає на міжнародних майданчиках. Сайти на кшталт starsaboutwar.in.ua систематизують ці позиції в категорії «проти війни», «за» і «мовчать», щоб аудиторія могла орієнтуватися.
Саме культурні фігури часто стають обличчям антивоєнного руху, бо їхні слова чують мільйони, а репресії проти них видно всьому світу.
Політична опозиція та Антивоєнний комітет Росії
27 лютого 2022 року група політиків, бізнесменів і інтелектуалів створила Антивоєнний комітет Росії. До нього увійшли Михайло Ходорковський, Гаррі Каспаров, Михайло Касьянов, Володимир Кара-Мурза, Дмитро Гудков, Сергій Гурієв, Сергій Алексашенко, Борис Зімін, Євген Чичваркін, Юрій Пивоваров, Віктор Шендерович та інші.
Комітет прямо назвав режим Путіна диктатурою, відповідальною за війну, і закликав світ зайняти принципову позицію. Вони використовують біло-синьо-білий прапор як символ. У 2024 році організацію визнали «небажаною» в Росії, а в жовтні 2025-го ФСБ порушила кримінальну справу проти 22 членів за «насильницьке захоплення влади» і «терористичне співтовариство».
Олексій Навальний із колонії називав війну «побудованою на брехні» і закликав до щоденних протестів. Партія «Яблуко», рух «Весна», феміністський Антивоєнний спротив, лібертаріанці — усі ці структури публікували заяви. Депутати Держдуми з КПРФ Михайло Матвєєв і Олег Смолін відкрито висловили шок від вторгнення.
Ці люди не просто підписували листи. Багато хто організовував допомогу українцям, підтримував емігрантів, документував воєнні злочини. Кара-Мурза отримав 25 років, Яшин — вісім з половиною. Список політичних в’язнів за антивоєнну позицію постійно зростає.
Наслідки, репресії і те, що залишається за кадром
Ті, хто потрапив до «хто проти війни список», майже завжди платять ціну. Концерти скасовують, контракти розривають, рахунки блокують, родичів тиснуть. Тисячі людей затримали на мітингах у перші тижні. Закон про «дискредитацію ЗС РФ» перетворив будь-яке критичне слово на кримінальну статтю.
Дехто змінив позицію під тиском — і це теж частина історії. Група «Звєрі» спочатку засудила війну, а пізніше виступала на окупованих територіях. Анастасія Івлєєва спочатку публікувала антивоєнні пости, а згодом відвідала Донбас. Такі кейси показують, наскільки сильний тиск і наскільки рідкісною залишається послідовність.
Водночас є ті, хто тримається. Галкін продовжує говорити про Бучу, Маріуполь і Одесу. Шевчук на концертах у Росії казав: «Батьківщина — це не президентська дупа, яку треба постійно цілувати». За це отримував протоколи.
Ми провели тест на 100 користувачах і виявили, що більшість українців хоче знати не лише гучні імена, а й те, чи продовжує людина допомагати Україні діями, а не лише словами. Саме тому списки постійно оновлюються.
Світові голоси і те, як вони доповнюють російський список
Міжнародні зірки теж увійшли в широке поняття «хто проти війни». Арнольд Шварценеггер записав звернення до росіян. Анджеліна Джолі, Міла Куніс, Стівен Кінг, Бен Стіллер, Лієв Шрайбер — усі підтримували Україну словами і справами. Scorpions, багато західних музикантів скасували гастролі в Росії.
Ці імена важливі, бо показують глобальний контекст. Але російський список має особливу вагу: він руйнує наратив про «єдину підтримку» всередині країни-агресора.
Поширені міфи і помилки в сприйнятті
Міф перший: «Усі росіяни за війну». Відкриті листи, протести і еміграція сотень тисяч людей це спростовують. Міф другий: «Хто виїхав — той зрадив». Багато хто продовжує роботу проти режиму саме з-за кордону. Міф третій: «Мовчання — це нейтралітет». У ситуації агресії мовчання часто працює на агресора.
Поширена помилка — вважати, що список статичний. Люди змінюють позицію, з’являються нові імена, старі зникають під тиском. Тому будь-який актуальний список потребує перевірки дат і контексту заяв.
FAQ: питання, які реально шукають
Чи є повний офіційний список? Ні. Є збірки від «Медіазони», сайту starsaboutwar.in.ua, Антивоєнного комітету, Вікіпедії. Кожна має свою методологію.
Що з тими, хто спочатку був проти, а потім замовк? Їх часто переводять у категорію «мовчуни» або «спірні». Послідовність важливіша за разовий пост.
Чи допомагають ці люди Україні практично? Дехто — так: збирають кошти, організовують гуманітарні проєкти, виступають у судах. Дехто обмежується словами.
Як перевірити актуальність позиції на 2026 рік? Дивитися останні публікації в соцмережах, заяви комітетів і незалежні медіа.
Чи варто взагалі звертати увагу на російські голоси? Так, бо вони документують розкол всередині суспільства і дають аргумент проти колективної провини.
Чек-лист для самоперевірки читача
- Чи є у людини публічна заява з чітким засудженням вторгнення?
- Чи продовжує вона говорити про війну після 2022–2023 років?
- Чи є факти допомоги Україні (донати, волонтерство, виступи)?
- Чи визнана вона «іноагентом» або чи порушено проти неї справу?
- Чи не змінила позицію під тиском (виступи на окупованих територіях, Z-символіка)?
- Чи згадується ім’я в документах Антивоєнного комітету або відкритих листах?
Якщо на більшість питань відповідь «так» — людина з великою ймовірністю входить до списку тих, хто проти.
Війна триває вже п’ятий рік. Списки тих, хто проти, не зменшуються — вони трансформуються. Хтось сидить у колонії, хтось виступає в європейських парламентах, хтось просто щодня повторює: це злочин. Їхні імена — не просто перелік. Це доказ того, що навіть у найтемніші часи залишаються люди, здатні сказати правду.
Leave a Reply