Ірина Поплавська — українська акторка, яка в 25 років стала обличчям одного з найяскравіших серіалів останніх років, а потім крок за кроком побудувала кар’єру за кордоном. Її шлях — це історія про те, як дитяче відео в перуці перетворилося на головну роль, а війна змусила шукати нові горизонти в Лондоні.
Сьогодні 29-річна акторка живе у Великій Британії, грає в британському театрі, режисує короткометражки і відкрито говорить про депресію та самотність еміграції. Її Instagram @icedevka став не просто сторінкою зірки, а місцем, де звучить голос здорового глузду і підтримки ЗСУ.
Ця історія — не лише про успіх. Вона про те, як булінг у школі став паливом для ролі, як батьківська творчість вплинула на вибір професії і чому навіть після престижної британської школи акторка досі відчуває себе «лего з іншої коробки».
Одеське коріння та перші акторські мрії
Народилася Ірина 30 вересня 1996 року в Києві, але майже все дитинство провела в Одесі. Батьки — лікарі. Батько працював патологоанатомом, але вдома малював, грав на гітарі, писав вірші і співав. Мати теж любила малювання і закінчила музичну школу. Саме ця атмосфера, де медицина сусідила з мистецтвом, дала дівчинці відчуття, що творчість — нормальна частина життя.
У 12 років Ірина вже точно знала: хоче бути акторкою. Записала першу «візитку» — у перуці та вишиванці. Це дитяче відео пізніше стане вірусним спогадом для фанатів. У школі вона була відмінницею, через що отримувала клички і булінг. Однокласники дражнили «заучкою», бо не дозволяла списувати. Цей досвід пізніше ляже в основу її найвідомішої ролі.
Після школи Ірина спочатку пішла вчитися на готельно-ресторанний бізнес. Через рік зрозуміла — це не її. Перевелася, почала займатися акторською майстерністю. У Києві потрапила до майстерні Льва Сомова і незалежного проєкту «Театральна біржа». Там грала в камерних виставах, вчилася імпровізації і глибоких монологів. Паралельно закінчила Київський міжнародний університет за спеціальністю «акторське мистецтво» (2016–2020).
За моїм досвідом спостереження за молодими акторами, саме такі «пізні» рішення — коли людина вже спробувала щось інше — часто дають найсильнішу мотивацію. Ірина не просто мріяла. Вона працювала на ринку «Даринок», щоб заробляти на власні потреби, і вчилася самостійності з юності.
«Моя улюблена Страшко»: роль, яка зробила її зіркою
У 2021 році кастинг-директорка Яна Бернацька шукала головну героїню для української адаптації «Ugly Betty». На роль Насті Глушко претендували близько тисячі дівчат. Ірину обрали через щирість погляду. Серіал «Моя улюблена Страшко» вийшов на «1+1» 30 серпня 2021 року і швидко став явищем.
Настя Глушко — скромна дівчина в окулярах і з брекетами, яку вважають «некрасивою». Вона працює в модному журналі, стикається з булінгом і поступово знаходить власну силу. Для ролі Ірина змінила зовнішність: перефарбувала волосся, відростила брови, носила брекети (які залишила після зйомок за медичними показаннями), відмовилася від парфумів і майже не вискубувала брови. Весь час зйомок вела Instagram виключно в образі героїні.
Серіал складався з 48 серій. Ірина зіграла всі. Глядачки писали їй тисячами: «Завдяки Насті я перестала соромитися брекетів». Акторка відкрито розповідала про власний досвід булінгу у флешмобі #Красивасерцем. Сцена першого поцілунку з партнером Олександром Соколовим стала для неї особливою — хвилюючою навіть після театрального досвіду.
Чутки про роман з колегою ходили, але Ірина завжди відповідала стримано: «Щастя любить тишу». Роль принесла їй номінацію як найкращій дебютантці і зробила впізнаваною по всій країні.
Війна як поворотна точка: від Берліна до Лондона
24 лютого 2022 року все змінилось. Ірина хотіла виїхати одразу, але мама довго опиралася. Коли почали бомбити Запорізьку АЕС, страх став нестерпним. Разом із матір’ю вони вирушили до Німеччини, де вже понад десять років жила сестра (за іншими джерелами — тітка).
У Берліні акторка пережила важкий період. Депресія, безсоння, відчуття, що «немає за що триматися». Звернулася до психолога. Паралельно взяла участь у німецькій виставі про війну в Україні. Саме тоді зрозуміла: якщо не зараз, то ніколи. Англійська була на рівні, німецька давалася важко, а кар’єра вимагала англомовного середовища.
У 2023 році Ірина переїхала до Лондона. Подала документи до Royal Central School of Speech and Drama — однієї з найкращих акторських шкіл світу (серед випускників — Емма Вотсон, Джоді Комер). Пройшла всі тури кастингів і вступила на MA Acting for Screen. Закінчила у 2024 році.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли українські актори після війни втрачали віру в професію. Ірина зробила навпаки — перетворила травму на ресурс. Під час навчання зняла свій перший режисерський короткометражний фільм «A Knock Away».
Навчання у престижній британській школі та перші міжнародні кроки
Central School of Speech and Drama дала Ірині те, чого не було в українській системі. Жодної публічної ганьби за помилки. Репетиції проходили спокійно, з повагою. Вона згадувала: «Тут я вперше не боялася режисера». Англійська стала робочою мовою. Зріст 167 см, сіро-зелені очі, світле волосся, голос мецо-сопрано — усе це зафіксовано в її професійному профайлі.
Після випуску акторка підписала контракт з британським агентством Actors Alliance. У 2025 році отримала роль Крістіни (Cristina) у британському трилері «Murder at Midnight» від Original Theatre. Це був її театральний дебют у Великій Британії. Турне тривало з вересня 2025 по весну 2026, охоплюючи Birmingham Rep, Salisbury Playhouse, York Theatre Royal та інші майданчики.
Критики відзначали її присутність на сцені: «відчуття правдивості», «тонкість, якої бракує іншим». Сама Ірина порівнювала персонажа з «Ісусом у спідниці» — чесна, моральна, трохи наївна. Багато спільного з нею самою.
Сучасне життя Ірини Поплавської у 2026 році
Станом на літо 2026 року Ірина живе в Лондоні. Продовжує зніматися, грати в театрі, підтримує ЗСУ через благодійні акції. В Instagram ділиться не лише робочими кадрами, а й думками про ментальне здоров’я, самотність еміграції і важливість говорити «ні» саморуйнуванню (під час переїзду вона повністю відмовилася від алкоголю).
Особисте життя тримає в тіні. Неодружена. Про стосунки майже не говорить. Мріє одного дня повернутися в Україну, але тільки тоді, коли зможе працювати в професії. Поки що будує кар’єру там, де є можливості.
Вона відкрито визнає: еміграція — це постійне відчуття «лего з іншої коробки». Культурний бар’єр, мовний, ментальний. Друзів знайти важко. Але саме ця чесність робить її близькою багатьом українцям за кордоном.
Поширені міфи про Ірину Поплавську
Навколо акторки накопичилося чимало стереотипів. Розберемо найпоширеніші.
- «Вона — просто красива дівчина з удачі». Насправді за роллю стояли роки підготовки, робота в театрі і свідома зміна зовнішності. Кастинг виграла не через зовнішність, а через щирість.
- «Після серіалу кар’єра зупинилася». Навпаки. Війна змусила шукати нові ринки. Лондонська школа і британський театр — це свідомий крок уперед, а не втеча.
- «Вона забула про Україну». Ірина регулярно підтримує збори на ЗСУ і відкрито говорить про війну. Її сторінка — один із голосів діаспори.
- «Особисте життя — суцільні романи з колегами». Чутки про Соколова так і залишилися чутками. Акторка свідомо тримає цю сферу закритою.
Ці міфи часто народжуються від поверхневого сприйняття. Реальна історія значно складніша і цікавіша.
FAQ: найчастіші питання про Ірину Поплавську
Скільки років Ірині Поплавській?
Народилася 30 вересня 1996 року. У 2026-му їй виповнилося 29.
Де зараз живе акторка?
У Лондоні. Раніше була в Берліні, куди виїхала з мамою на початку повномасштабного вторгнення.
Чи буде другий сезон «Моєї улюбленої Страшко»?
Станом на 2026 рік інформації про продовження немає. Війна перервала багато проєктів.
Чи має Ірина власні проєкти як режисер?
Так. Під час навчання в Central School зняла короткометражку «A Knock Away».
Який зріст і інші зовнішні дані?
Зріст близько 167 см, очі сіро-зелені, волосся світле. Голос — мецо-сопрано.
Чек-лист для тих, хто мріє про акторську кар’єру (на прикладі Ірини)
Якщо ви дивитеся на її шлях і думаєте «а раптом і я», ось практичні кроки, які спрацювали в її випадку:
- Спробуйте іншу професію. Ірина рік вчилася на готельно-ресторанний бізнес. Це дало розуміння, чого вона точно не хоче.
- Збирайте власний досвід болю. Булінг у школі став матеріалом для ролі Насті. Не біжіть від своїх травм — перетворюйте їх.
- Не чекайте «ідеального моменту». Вона подала документи в Central School під час війни, коли все валилося.
- Вчіть мову країни, куди їдете. Англійська відкрила Лондон.
- Дбайте про голову. Ірина відкрито ходила до психолога. Це не слабкість, а професійна необхідність.
- Тримайте Instagram не лише як вітрину, а як голос. Її @icedevka — приклад чесного діалогу з аудиторією.
Цей чек-лист не гарантує успіху. Але він показує, що шлях Ірини Поплавської — це не казка, а послідовна робота з собою, обставинами і страхом.
Сьогодні вона продовжує грати, режисувати і жити між двома світами. Її історія ще далеко не закінчена. І саме це робить її однією з найцікавіших українських акторок свого покоління.
Leave a Reply